Якщо Ви колись були на батьківських зборах, дитячих змаганнях, концерті, де виступають діти, або хоча б на мить побували у середовищі, де зібралися батьки дітей, до прикладу, однокласників, Ви побачите, що кожен з батьків хоче похизуватися якимись здібностями своїх чад. Незалежно чи це успіхи у навчанні, спорті, мистецтві чи у будь-якій іншій сфері, для батьків досягнення дитини є гордістю. Сучасні матусі й татусі намагаються виховати з дітей справжніх лідерів життя.

 

Часто для досягнення мети вони застосовують методику «Чим більше дитина зайнята, тим більше встигає». Ось і відвідують бідні дівчатка та хлопчики водночас гуртки футболу, гри на музичних інструмента, іноземної мови, фехтування, вишивання, танців та багато-багато інших. А потім дивуються, що діти виснаженні й не мають бажання ні навчатися, ні чимось додатково займатися, а заглядають в сторону, де їх ровесники спокійно ганяють м’яч у дворі… Дитячими психологами доведено, що, якщо дитину до чогось змушувати без її бажання, то нічого геніального з того не вийде, надто лідера. Якщо дитина не хоче займатися грою на фортепіано, а має бажання займатися фехтуванням, то як би Ви не намагалися, чадо тягтиметься до того, про що мріє. Подібна ситуація із формуванням лідерських якостей дитини. Якщо у неї немає відповідного лідерського характеру, жаги до першості, то ніякі гуртки не допоможуть.

 

Трапляються випадки, коли батьки виховують дітей наче майбутніх чемпіонів у певній галузі. Діти впевнені у своїх перемогах і раптом зазнають поразки. У таких випадках підлітки часто відчувають свою неповноцінність, що ламає їхню психіку, а іноді, на жаль, руйнує життя. Проте все ж таки без підтримки батьків, моральної і матеріальної, дитині важче себе реалізувати.

 

Щоб дізнатися, що впливає на формування лідерських якостей дітей, і як вони їх реалізують у соціумі, ми звернулися до самих батьків. Соціологічне дослідження показало, що лідерами своїх дітей вважають лише 25% опитаних. Зазвичай, такі діти ростуть у повних, матеріально забезпечених сім’ях, де хтось з батьків займає хоча б невелику, проте керівну посаду (професія батьків не обов’язково має бути престижною, за сучасними параметрами, лідери виховуються і в робітничих сім’ях). До речі, науковці вважають, що найкращий приклад для дітей – це батьки. Тому не дивно, що у таких сім’ях діти теж прагнуть бути лідерами, принаймні серед ровесників. Більшість таких дітей має омріяну професію, принаймні на цей час.

 

Серед опитаних батьків всі зазначили, що їхні діти щонайменше відвідують один гурток, із задоволенням навчаються в школі (з непоганими успіхами). Вони мають багато друзів і легко йдуть на контакт. Майже завжди діти досягають поставленої мети, постійно чимось захоплюються. Вони легко адаптуються до нових умов, тому із задоволенням тривалий час відпочивають у дитячих таборах, в родичів чи друзів. Батьки таких дітей задоволені, що їх чада є лідерами. Переважна більшість батьків не вважає своїх дітей лідерами (65%), проте вони зазначають, що їхні діти вирізняються особливою активністю серед однолітків. Такі діти не обов’язково відвідують гуртки чи мають особливі здібності до навчання, проте мають багато друзів, охоче відвідують школу. Вони також легко адаптуються до нових умов, тому без остраху покидають на тривалий час дім і батьків. Більшість дітей приблизно знає, якою справою хотіли б займатися в майбутньому.

 

 

Батькам не важливо, чи є їхня дитина лідером, проте важливо, щоб легко досягала поставленої мети, мала багато друзів і була щасливою. Батьки таких дітей є простими робітниками або займають невисокі посади, середнього рівня достатку. У сім’ях переважно двоє дітей. Найменший відсоток батьків (10%) переконані, що їхні діти не мають нічого спільного з лідерами. Такі діти не активні, неохоче відвідують школу. Мають небагатьох друзів і радше залишаться наодинці, ніж у великій компанії. Важко адаптуються в нових умовах і бажають їх уникати (дитячі літні табори, відпочинок у родичів). Для досягнення мети дітям, що не мають лідерських якостей, потрібно чимало часу. Зазвичай, такі діти мають посередні успіхи у навчанні. Батьки цих дітей не займають керівних посад, немає лідера і у сім’ї. Переважно це родини з невисоким рівнем матеріального забезпечення. Вони не прагнуть, щоб їхня дитина стала лідером чи займала в майбутньому керівну посаду, проте додали б їй самовпевненості.

 

 

Очевидно, що діти, яким притаманні лідерські якості, краще пристосовані у соціумі. Вони частіше досягають бажаного, більш адаптовані до умов життя. З фізіологічної точки зору усі люди за своєю природою лідери, адже уже в процесі зачаття перемагає найспритніший і найсильніший. Проте в процесі свого розвитку люди піддаються зовнішньому впливу у вигляді постійних заборон, «табу», правил, суспільних норм і ось лідер перетворюється на «тиху» людину, яке не прагне нічого більшого, ніж у неї є. Чи виховувати у дитині лідера, залежить від батьків. Зазвичай, вони намагаються створити свою «покращену» копію. Це природа життя і нікуди від цього не дінешся. Проте варто не забувати звертати увагу на бажання дітей, щоб, як це іноді трапляється, морально не покалічити. Бо як би Вам не хотілося, із кожної дитини лідера не «зліпиш», інша справа, коли дитина сама цього хоче...

 

Часто на формування лідерських якостей впливає і оточення дитини поза сім’єю. Інколи на неї в школі чи позашкільних закладах покладають обов’язки, які вимагають від дитини вміння згуртувати колектив. У таких випадках, якщо дитина справляється з поставленим завданням, то у неї проявляються лідерські здібності, які стають корисними в її подальшому навчанні та майбутньому житті. Але трапляється й таке, що дитина не може виконати поставлене перед нею завдання, і в результаті стає ще більш замкнутою, намагається уникати колективу, відповідальності. У таких випадках допомогти дитині мають вихователі, вчителі, психологи… Лідерські якості реалізовуються в соціумі по-різному. Частіше всього вони спрямовані на позитив: самореалізація в колективі, кар’єрний ріст тощо.

 

Проте, бувають випадки, коли дитина-лідер жадає першості будь-якою ціною, що призводить її до протиправних дій. Часто з таких дітей виростають «успішні кар’єристи» або лідери злочинних угрупувань…

 

Тому головне завдання сім’ї, школи, позашкільних установ – розвивати в дитині лідерські якості та спрямовувати їх в позитивне русло.