Там чоловіки нелюди, а жінки мають права не більші, ніж у скотини… Коли я почула історію афганської дівчини Аїші, то у думках подякувала Богу, що народилася і живу в Україні. Нещасну афганку дванадцятирічною видали заміж за бойовика руху «Талібан». Багато років Аїша жила у рабстві свого чоловіка, терпіла його знущання. Одного разу, коли дівчина спробувала втекти, чоловік зловив її, і, як покарання, відрізав вуха та ніс. Батько пожалів свою доньку, викрав і відвіз до американської лікарні на території Афганістану. Згодом дівчина переховувалася у Кабулі в таємному сховищі жертв насилля. Американці настільки перейнялися долею дівчини, що безкоштовно зробили пластичну операцію. Замість жахливих отворів Аїша отримала протез.

 

 

Афганістан – країна, де в середньому тривалість життя жінки – 44 роки. Після трьох десятків років війни та релігійних репресій, переважна більшість представниць прекрасної половини людства безграмотні. Більшість дівчаток насильно видають заміж до 16 років. Хоч це здається диким, враховуючи розвиток сучасної медицини, але в Афганістані кожні півгодини одна жінка помирає, народжуючи дитину. Звичним і, на жаль, безкарним стало домашнє насильство. Воно поширене до такої міри, що 87% жінок визнають, що потерпають від нього. Жінки не мають ніякого соціального захисту, тому після загибелі чоловіка просто неба залишається близько мільйона вдів, які змушені заробляти на життя проституцією. Афганістан – єдина країна у світі, де рівень самогубств жінок вищий за рівень самогубств чоловіків. У британській газеті «Індепендент» надрукували статтю про жіноче відділення афганської в’язниці. Виявляється, що більшість жінок відбувають там двадцятирічний термін ув’язнення за те, що їх зґвалтували. Решта ж за те, що втекли від батьків із коханими чоловіками. Афганський закон не розмежовує кохання та жорстоке насильство. Вина у всіх випадках лежить на жінці, незважаючи навіть на те, що це може бути неповнолітня дівчинка Тому не дивно, що більшість «зловмисниць» не досягли навіть шістнадцяти років. Представник служби безпеки Афганістану відкрито підтримує ісламський закон, який не розрізняє добровільний секс і ґвалтування. Комітет із прав людини та урядовий департамент жінок наполягають на зміні мусульманських уявлень про те, що жінка – людина другого сорту, недолюдина. Але попри все, цього навчають чоловіків навіть у мечетях Європи. Афганістан не єдина країна, де жінка не має ні прав, ні освіти, ні захисту.

 

Не краща ситуація у жінок і у Демократичній Республіці Конго. Жінки під час війн, що час від часу тривають у цій країні, знаходяться на лінії фронту. Зґвалтування жінок у ДРК такі розповсюджені та жорстокі, що слідчі ООН називають їх безпрецедентними. Багато жертв гинуть, вагітніють та заражаються СНІДом. Жінки змушені перейматися пошуками їжі та води, тому вони іще частіше потерпають від ґвалтувань. Тут насильство над жінками набуло таких масштабів, що може бути віднесене до категорії військових злочинів або злочинів проти людяності. У Конго не просто ґвалтують жінок на очах родичів та сусідів, а є численні приклади, коли чоловіків під страхом смерті примушують ґвалтувати власних матерів, сестер та доньок. Не дивлячись на те, що в липні 2006 року конголезький парламент схвалив закон, спрямований на припинення сексуального насильства, на жаль, на практиці не було вжито ніяких рішучих заходів із його реалізації. Не маючи ані грошей, ані транспорту, ані зв’язків, у жінок Демократичної Республіки Конго немає надії на спасіння. На жаль, від сильної статі потерпають і жінки Іраку. Після вторгнення США з метою «звільнити» країну від Саддама Хусейна жінки потрапили у пекло сектантського насильства. Рівень грамотності, до речі, колись найвищий серед арабських країн, сьогодні – найнижчий. Сім’ї жахаються відправляти дівчат до школи, адже там їх можуть викрасти та зґвалтувати. Жінки, які раніше працювали, тепер сидять вдома, щоб уникнути насильства та ганьби. Більше мільйона жінок були виселені зі своїх домівок, і мільйони не мають можливості навіть заробляти собі на життя. В іракському парламенті є квота присутності жінок – 25%. Нещодавно вони об’єдналися у єдину фракцію, незалежно від політичної сили, яку вони представляють. Є інформація й про те, як використовують жінок-самогубок на свою користь терористи.

 

 В ісламських країнах мало хто з чоловіків дозволить собі обшукати жінку, а жінок-поліцейських замало, тому жінці у «поясі шахіда» легше перетнути кордон. Жахливі умови для жінок і у Непалі. Ранні шлюби та пологи виснажують жінок, які до того ж мають вкрай погане харчування. Кожна двадцять четверта жінка гине під час вагітності або пологів. Якщо дівчину не взяли заміж, її можуть продати до досягнення нею повноліття. Якщо у жінки помер чоловік, то вдова отримує прізвисько «бокши», що означає «відьма». Вона стикається з вкрай жорстоким відношенням та дискримінацією.

 

 У Судані, не дивлячись на те, що жінки отримали невеликі покращення завдяки реформістським законам, становище жінок Дарфура (захід Судану) тільки погіршилося. Викрадення, зґвалтування та насильницькі виселення, які практикуються тут з 2003 року, зруйнували життя більш, ніж мільйону жінок. Джанджавіди (суданські бойовики) використовують регулярні ґвалтування у якості демографічної зброї і добитися правосуддя жертвам таких зґвалтувань практично не можливо.

 У Гватемалі жінки нижчих бідніших верств потерпають від домашнього насильства, ґвалтувань та мають другий рівень захворювань на ВІЛ/СНІД у Південній Африці. У країні квітне епідемія жахливих не розслідуваних убивств, у яких гинуть сотні жінок. Поряд з тілами убитих жінок знаходять записки, переповнені ненавистю та нетерпимістю. У Гватемалі легалізована проституція, але половина загиблих жінок та дівчат – повії. У цій країні, не маючи роботи, жінки змушені якось заробляти собі на життя – за народжену та покинуту дитину гватемальський уряд дає 60 доларів, а всиновлення гватемальської дитини за чи не найпростішою процедурою у світі коштує від 25 до 40 тисяч доларів. Розповсюджені випадки, коли члени банд ґвалтують жінок (у тому числі повій), а потім примушують їм продати дитину. Жінки тут настільки не грамотні, що їх легко обдурити – вони не орієнтуються навіть за межами свого селища.

 

Малі – одна із найбідніших країн світу. Не багатьом жінкам вдається уникнути болісного обрізання статевих органів, багатьох примушують вступати у ранні шлюби, одна із десяти жінок гине під час вагітності та пологів. За даними ЮНЕСКО, Малі належить до країн із найнижчим рівнем відвідуваності початкової школи дівчатками. Серед населення – лише 20% - грамотні жінки.

У племінних прикордонних районах Пакистану жінки потерпають від групових зґвалтувань у якості покарання за злочини чоловіків, але ще більше розповсюджені вбивства «честі» та нова хвиля релігійного екстремізму, яка націлена на жінок-політиків, працівниць організацій із захисту прав людини та юристів. У Пакистані поширені ґвалтування та побиття жінок не мусульманської віри чоловіками з того приводу, що вони не дотримуються норм мусульманських вимог до жінки (зокрема, ходять без хусток). Крім цього, за культурними традиціями склалося так, що жінка винна з народження – у тому, що вона народилася.

 

У Саудівській Аравії кожна жінка, незалежно від віку, повинна мати чоловіка-гаранта, яким може бути батько, чоловік або інший член її сім’ї. Без дозволу чоловіка жінка не може піти навчатися, влаштуватися на роботу, виїхати з країни. Жінки Саудівської Аравії до цього часу мають права дитини, а опіка над жінкою, якої вимагають ісламські закони, має тотальний характер. Використовуються і фізичні покарання стосовно жінок за злочини сексуального характеру (наприклад, зустріч просто неба із чоловіком, який не є членом її родини). Щоправда чоловік у такому ж випадку також отримує аналогічне покарання. Жінки не мають права керувати автомобілем та змушені вести строго обмежене життя та потерпати від суворих покарань.

 

 

У Сомалі війна поставила жінок під удар, не дивлячись на те, що вони завжди вважалися оплотом сім’ї. Прекрасна половина людства потерпає від щоденних зґвалтувань, загрозливо поганого догляду під час вагітності та нападів озброєних бандитів. Жахливою є історія про те, як сомалійська влада забила камінням тринадцятирічну дитину, зґвалтовану трьома чоловіками. На додачу головний міліціянт Сомалі сказав, що дівчина сама просила такого покарання, а її, начебто, довго відмовляли. Непальські жінки прославилися на увесь світ тим, що голими викликали дощ у полях. Це одна з не багатьох країн, де тривалість життя жінки, нижча за чоловічу. Народження дівчинки у сім’ї – нещастя. Їх годують гірше за хлопчиків, а потім протягом всього життя дискримінують. Протягом останніх років становище жінки, принаймні формальне, умовно покращилося – відмінили закон, за яким чоловік міг покинути жінку, якщо та не завагітніла протягом 10 років (навіть якщо безпліддя - чоловікове).

 

 

 А нещодавно непальським жінкам, молодшим за 35 років, надали право самостійно отримувати паспорт. Верховний суд Непалу, між іншим, заборонив «дискримінацію» жінок під час менструації. Раніше у цей період жінок закривали у брудних сараях, погано годували та ображали… Поводження з жінками у вищеназваних країнах вражає. Здається, що це історії не з життя жінок, а сюжети фільмів жаху. Дивно, коли в цей же час одним панянкам, які подекуди виходять за рамки пристойності, співають пісні, пишуть поезію, дарують квіти і діаманти, обожнюють і кохають, а інших тим часом ґвалтують, забивають камінням, відрізають частини тіла. Цікаво, чи могли б так українські чоловіки так ставитися до своїх жінок? Мабуть, ні. В Україні завжди цінувався культ матері. А якщо щось раптом не те, то українська ґаздиня завжди знає чудовий засіб самозахисту – сковорідку!