Коли Сашко ударив Марину вперше, вона здивувалася, вдруге – злякалася, втретє – їй уже нікуди було іти з немовлям на руках. Минув час, стерпілося, злюбилося, та й бив він її тільки тоді, коли був п’яний, що стало нормою їх сімейного життя. Марині навіть здавалося, що все налагоджується, якби сердитий чоловік на підпитку не почав знову виясняти відносини. Для молодої дружини «сімейна розмова» закінчилася двома зламаними ребрами та струсом мозку. Тоді Марина пообіцяла собі, що більше не допустить знущань чоловіка…»

 

Міжнародний день боротьби за ліквідацію насилля над жінками почали відзначати в 1961 році. Причиною стало жорстоке вбивство у Домініканській Республіці трьох сестер Мірабал, за наказом місцевого правителя Рафаеля Трухильо. Сестри поплатилися життям за свої політичні переконання. З того часу на знак пам’яті про сестер Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй проголосила 25 листопада Міжнародним днем боротьби за ліквідацію насилля над жінками. У посланні Генерального секретаря відмічено: «Насильство стосовно жінок заподіює невимовні страждання горе-сім`ям, від якого страждають і старий, і молодий, а сім’ї доводяться до зубожіння. Воно не дозволяє жінкам використовувати всі свої потенційні можливості, обмежує економічне зростання і підриває розвиток». Міжнародний день боротьби за ліквідацію насилля над жінками відзначається у різних країнах по-різному. Наприклад, у Канаді щороку 6 грудня святкується Національний день пам`яті і дій проти насильства над жінками на згадку про події погрому Монреаля 1989 років, коли 14 жінок було ізольовано і по-звірячому убито. Цього дня в Канаді мають місце нічні чергування, політичні дебати та інші заходи, направлені на ліквідацію насильства над жінками. Символом проти всіх форм насильства над жінками, збереження материнства є біла стрічка. Останніми роками її існування поступово стає відомим все в більшій кількості країн.

 

Дійсно, щороку в усьому світі жінки потерпають від насилля чи то морального, чи фізичного від близьких чи незнайомих людей. Гострою постає проблема насилля у сім’ях. За даними НАН України, 68% жінок у нашій державі потерпають від насилля в сім’ї, а за повідомленнями ООН, кожна третя жінка у світі щонайменше один раз була побита власним чоловіком. Так, наприклад, у Великобританії щотижня від побиття гине щонайменше дві жінки, а у Франції щороку жертвами зґвалтувань стають 25 тисяч жінок. Та це лише ті випадки, про які жертви повідомляють. На жаль, часто слабка половина людства боїться відстоювати свої права, тим паче, коли жінка стала жертвою власного чоловіка чи ще гірше, рідного сина. Існує низка причин, чому жінки не бажають звертатися до правоохоронних органів. Це, зазвичай, сором перед рідними, знайомими, сусідами, адже не кожен бажає «виносити сміття з хати». Багато жінок бояться, що розлючений кривдник помститься своїй жертві. Банально, та жінки страхаються, що після того, як дружина заявить до правоохоронних органів, чоловік просто її покине. Тут перед ними постає питання, а як же діти? Де взяти кошти на самостійне життя? Тому лише 2% скривджених жінок звертаються до суду, хоч у листопаді 2001 року було прийнято Закон України «Про запобігання насильству в сім’ї».

 

Як повідомляє начальник СДІМ Кам’янець-Подільського РВУМВС України в Хмельницькій області, капітан міліції Володимир Михайлович Цема, насильство у сім’ях – не є рідкістю. Він радить жінкам, які його зазнали, звертатися по допомогу до дільничних міліціонерів. І хоч законом не передбачені серйозні заходи покарання домашнього кривдника, та все ж після проблем із правоохоронними органами такі чоловіки вгамовуються, принаймні хоч на деякий час. Адже з ними проводиться бесіда, заводиться протокол офіційного попередження. До відповідальності притягуються ті, хто завдав своїй жертві тяжких тілесних ушкоджень або вчинив вбивство. Як правило, конфліктують між собою у неблагополучних сім’ях, там, де хтось із подружжя зловживає алкоголем. Щоб захистити жінок від насильства, в Україні діють різні програми і розробляються соціальні проекти. Наприклад, проект «Програма рівних можливостей та прав жінок в Україні». Він є спільною роботою Європейського Союзу, Шведського агентства з питань міжнародної співпраці та розвитку (Sida) та Програми розвитку ООН (ПРООН). Національним партнером з реалізації проекту є Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту. Загальною його метою є підтримка державних інституцій та громадянського суспільства у забезпеченні ґендерної рівності в Україні. (детальну інформацію можна дізнатися за тел. (044) 569 40 75, або e-mail: mikhail.koryukalov@undp.org.).

 

За допомогою жінка, яка страждає від насильства, може звернутися до уповноваженого органу державної влади з питань попередження насильства в сім'ї, який приймає і розглядає заяви про здійснення насильства в сім'ї. Він направляє жертв насильства і членів сім'ї, що знаходяться під загрозою насильства, в кризові центри, центри медико-санітарної реабілітації; до дільничного інспектора міліції; до центру медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї, де потерпілі перебувають добровільно певний час, який є необхідним для лікування і психосоціальної реабілітації. Для того, щоб відповідні органи почали впроваджувати заходи щодо попередження насильства в сім'ї, потрібно надати особисту заяву про допомогу. У випадках, якщо повідомлення або заява поступили не від потерпілого особисто, він може просто висловити бажання про застосування відповідних заходів із попередження насильства в сім'ї. Крім того, для застосування заходів щодо попередження насильства достатньо повідомлення про застосування насильства в сім'ї або реальну загрозу його здійснення щодо неповнолітнього або недієздатного члена сім'ї. Повідомлення може поступити від будь-якої особи або організації.

 

Жінки повинні говорити про свої проблеми, шукати захисту, адже хто знає чим закінчаться наступні «претензії» домашнього кривдника. Зі скаргами на сімейне насилля Марина звернулася до місцевого дільничного міліціонера. З Сашком було проведено кілька виховних розмов. Та сімейне щастя подружжя вже не змогло повернути. Марина та Сашко розлучилися. Згодом жінка зустріла іншого чоловіка, який став їй надійною опорою і захисником. Сашко теж зустрів іншу жінку, проте і цей шлюб не склався. У стані алкогольного сп’яніння чоловік побив свою нову дружину. У тяжкому стані жінка потрапила до реанімації, а проти чоловіка порушено кримінальну справу за фактом побиття. Історія Марини – це історія багатьох жінок усього світу. Цих історій настільки багато, що ніхто не звертає на них увагу. Та що і думати, коли навіть народна мудрість говорить: «Б'є – отже, любить». Марині пощастило, вона змогла сказати «досить» домашньому кату. А не час і Вам зупинити свого кривдника???